Автомотопробіг на Франківщині: як родини полонених привертають увагу

Ви коли-небудь замислювалися, як родини військовополонених можуть донести свій біль до широкого загалу? 9 серпня на Франківщині вони знайшли відповідь — організували автомотопробіг, який об'єднав учасників із Рогатина, Бурштина, Галича та Івано-Франківська.

Акція стартувала о 14:00 з Рогатина, де зібралися 15 автомобілів та 38 мотоциклів. Колона проїхала через Бурштин і Галич, а о 18:00 прибула до Івано-Франківська, де біля драмтеатру продовжилася мирна акція. Учасники вшанували загиблих хвилиною мовчання, виконали гімн та почули виступи родин.

Співорганізаторка заходу Ірина Іванова, мати полоненого бійця полку «Азов», пояснила: такий формат обрали, щоб донести проблему до людей у селах та містах, які не мають доступу до соцмереж. «Є багато людей, які не мають соцмереж. Багато людей не чують, що таке відбувається. І ми це зробили, щоб розказати більше по селах, по містах, щоб вони почули, побачили, що є в нас така проблема», — зазначила вона.

Ірина також розповіла про тривожну тенденцію: полонених, які мають судимість, змушують платити за своє утримання. «Зараз від полонених надійшла інформація, що наші хлопці, які судимі, мають платити за свої камери, за тюрму, за те, що вони використовують воду та тепло. Вони працюють, і в них забирають гроші. Це дуже тяжко», — каже жінка.

До пробігу долучилися байкери з мотоклубу «Торнадо», а також колеги з Івано-Франківська, Бурштина та Бережан Тернопільської області. Організатор Андрій Петров пояснив: «Ми є співорганізаторами, бо в кожного з нас є друзі, які на передовій, які є в полоні, які загинули. Ми не можемо пройти повз таку подію. Учасник нашого клубу теж чотири роки був у полоні». Він додав: «Про це треба говорити, кричати, показувати, що ми пам'ятаємо, ми знаємо, ми чекаємо».

Серед учасників біля драмтеатру була Ольга Кім, яка понад три роки чекає на сина Сергія з 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Він зник безвісти біля села Червонопопівка на Луганщині. «Чекаю, що і автобус з моїм сином, звільненим з полону, живим, приїде», — ділиться жінка.

Зоряна Колибабюк розшукує брата Сергія Солов'я з 104 окремої бригади тероборони. Він зник під час бойового завдання в Куп'янську після штурмових атак росіян. «Чекаємо, молимося, віримо, вогонь надії горить. Інформація різна. Він у нас такий бойовий, віримо, що тримається, бо має доньку, має сім'ю і знає, що повинен повернутися», — розповідає сестра.

Ця акція — нагадування, що кожен може долучитися до підтримки родин полонених. Розповідайте про їхню біду, беріть участь у мирних заходах, не залишайтеся осторонь. Ваша увага — це їхня надія.