400-річна могила "вампірки" в Польщі: що відомо і чому це важливо
Археологи знайшли в Польщі поховання молодої жінки, яку 400 років тому могли боятися як вампіра. Чому її поховали із серпом на шиї та що це означає?
Уявіть: понад 400 років тому в невеликому польському містечку Пень, що за 100 км на схід від Кракова, сталася подія, яка й досі викликає в науковців багато питань. Молоду жінку віком 17–19 років поховали зовсім незвичайним способом — із залізним серпом на шиї та навісним замком на пальці ноги. Що це було: страх, забобони чи спроба захистити громаду? Розберімося разом.
Дослідники, які опублікували результати в журналі Journal of Archaeological Science: Reports, вважають, що таке поховання могло бути частиною давніх народних ритуалів. У XVII столітті в польсько-литовських громадах побутувала віра, що нещодавно померла людина здатна повернутися й завдати шкоди живим. Серп, покладений лезом до горла, і замок на нозі мали, ймовірно, цьому запобігти.
Що цікаво: аналіз ДНК показав, що жінка мала рідкісну материнську генетичну лінію, пов'язану зі Скандинавією. Водночас дослідження зубів засвідчило, що вона виросла неподалік Пені. Науковці також помітили сліди того, що поховання могли розкопати повторно ще до повного розкладання тіла, а потім змінили положення руки та додали серп і замок.
Біля черепа знайшли тонкі металеві нитки із позолоченого золота та срібла. Це дозволяє припустити, що жінка могла носити дорогий шовковий головний убір і походити із заможної родини. Утім, соціальний статус не врятував її від підозр у надприродних силах. Дослідження також виявило ознаки того, що за життя вона могла переживати періоди недостатнього харчування.
Окрему увагу привертає зеленуватий наліт на кістках шиї та піднебіння. Науковці припускають, що він міг залишитися від предмета з міддю або медичного засобу, який помістили глибоко в рот чи носову порожнину незадовго до смерті.
Саме місце поховання також незвичайне. Цвинтар у Пені не позначений на історичних картах, а розташований за межами поселення, неподалік перехрестя. Це може свідчити, що тут ховали людей, яких громада відкидала. Такий собі «хибний цвинтар» для вигнанців.
Ця історія — нагадування про те, наскільки тісно в минулому перепліталися віра, забобони та соціальний статус. Навіть багатство не завжди могло захистити людину від посмертних підозр. Можливо, саме тому варто цінувати сучасний науковий підхід, який допомагає нам зрозуміти минуле без зайвих страхів.
