375 пар шкарпеток для захисників: історія майстрині з Ічнянщини

Чи замислювалися ви, як одна людина може зігріти цілу армію? Для Людмили Хоменко відповідь проста: спиці, нитки і щире бажання допомогти.

Жінка має третю групу інвалідності через онкозахворювання, перенесене у 34 роки. На роботу вона не ходить, тож вільний час присвячує плетінню. «Прокидаюся, випила кави і за спиці, потихеньку плести», — розповідає майстриня.

Її волонтерський шлях почався у 2014 році зі збору продуктів для бійців. Згодом жінка взялася за шкарпетки — спочатку купувала нитки сама, пізніше допомагали брат і благодійники. Однак за сім років війни, каже Людмила, люди стали менш чуйними: «Прикро, що, чим багатші, тім жадібніші».

Особливо зворушливим для неї став випадок, коли її шкарпетки дісталися односельцю — учаснику АТО Віті Зубку, який воював під Мар’їнкою. «Мене аж за душу взяло. Де та Мар’їнка, й туди дійшли мої подарунки», — згадує жінка.

«Ми тут у теплі й добрі, а наші захисники там, на передовій, гибіють у холодних окопах і бліндажах. Я живу лише на пенсію по інвалідності, однак стараюся посильно їм допомогти», — пояснює Людмила Хоменко.

Її історія — нагадування: навіть невелика справа, зроблена з любов’ю, може стати для захисника справжньою радістю. «Треба людям допомагати, тоді і тобі Бог поможе», — додає майстриня.