Садиба Гутовських на Волині: історія, скарб і шанс на відновлення

Чи знали ви, що за кількадесят кілометрів від Луцька є місце, де час ніби зупинився? У селі Піща частково зберігся ансамбль садиби родини Гутовських — колись це був не просто панський дім, а ціле господарство з млином, каплицею, ставками та складськими будівлями.

Наприкінці XIX — на початку XX століття тут жив польський пан Фадей Гутовський із родиною. До маєтку входили будинок керуючого, каплиця, частина панського помістя, склади, двоповерховий особняк і кована огорожа. Родина володіла чималими угіддями в Піщі та сусідніх селах: вирощувала льон і зернові, мала млин і власну винокурню в урочищі Липи. За історичними відомостями, продукції там виготовляли приблизно на 17 тисяч карбованців. Були також маслобійня та виробництво рибних консервів.

Ставлення Гутовських до селян місцеві згадують по-різному. Кажуть про конфлікт через траншею, прокопану від ставків із рибою до озера: вода потрапляла на городи й підтоплювала їх. Водночас старожили розповідали й про іншого Гутовського — господаря, якого вважали добрим паном.

До 1939 року родина залишалася в Піщі, а потім виїхала, залишивши маєток. Перед Другою світовою війною в приміщеннях садиби розмістили військових, тут проходили перепідготовку й місцеві жителі. Згодом військових перевели до державного кордону, а на початку війни Піщу окупували німецькі війська.

Після війни садибу використовували по-різному. Частина приміщень відійшла колгоспу, а колишню каплицю перетворили на склад — усередині й досі можна побачити мішки для добрив і протигази, що залишилися з радянських часів. Чимало будівель уціліло, особливо добре зберігся будинок управителя: ще донедавна тут працювала сільська контора. Сьогодні він приваблює високими стелями, великими вікнами та старовинною цеглою, помітно ширшою за сучасну. Автентичні грубки давно розібрали, але основні риси будинок зберіг.

Окрема частина господарства — млин. Він працював аж до початку 2000-х, а нині потребує ремонту. Місцеві вважають, що після відновлення він міг би стати не лише туристичною принадою, а й знову приносити практичну користь. Поруч свого часу звели приміщення цеху зі збирання замків; після розпаду колгоспів будівлі занепали й поступово заростають кущами та деревами.

Але найцікавіша історія — про родинний скарб. Старші мешканці Піщі розповідають, що після переїзду Гутовських до села нібито поверталися сини господаря: за місцевою легендою, їхні батьки закопали на території садиби золото родини. Чи вдалося нащадкам знайти скарб — достеменно невідомо, але сліди пошуків залишилися: подекуди в старих будівлях видно місця, де невідомі намагалися видовбувати стіни в пошуках схованки. Кажуть, давні споруди страждають від сучасних скарбошукачів і зараз.

Попри втрати та перебудови, піщанцям вдалося зберегти більшість основних поміщицьких споруд. У 1992 році садибу Гутовських внесли до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. Водночас комплекс потребує реставрації, а війна відклала масштабні роботи, адже відновлення старовинних будівель потребує значних коштів. У Піщі сподіваються повернутися до цієї справи після завершення війни та перетворити залишки садиби на місце, яке приваблюватиме туристів і допоможе зберегти історію села.

Якщо ви любите подорожі місцями з історією, варто придивитися до таких куточків: вони нагадують, що спадщина поруч, навіть якщо про неї мало хто знає. А ще це нагода підтримати увагу до пам'яток, які чекають на відновлення.