Життя під обстрілами: як подружжя з Шабельківки готує на вулиці та лишається вдома

31 серпня 2026, 19:09 ·502 слівредакція

Що робити, коли рідний дім пошкоджено обстрілами, а поруч — літні батьки, яких не можна покинути? Історія подружжя з Шабельківки показує, як облаштувати побут просто неба та чому вони не планують евакуацію.

Світлана та Микола з селища Шабельківка на Донеччині живуть під постійними звуками ракет і дронів. Від березневих обстрілів їхній будинок зазнав серйозних руйнувань: дах знесло, вікна повибивало. Піч у домі розбита, а гроші на відновлення родина ще чекає за програмою «єВідновлення». Тож кухню довелося облаштувати просто на городі.

«Світла немає, на чому готувати? У нас пічки розбиті. Зараз відключення — за графіком чи аварійне. Коли дадуть», — розповідає Світлана. На саморобній пічці Микола варить борщ, а разом із дружиною вони консервують огірки та інші овочі з власного врожаю, готуючись до зими.

Обстріли тут не вщухають. «Ракети. Часто, постійно гучно: ракети, вибухи. Тільки дивишся — дим десь. Усе буває: і не спиш, і засинаєш як убитий. Прислухаєшся, де що, куди полетіло, де впало. Вже звикли, тільки старих шкода. Дід взагалі став погано розмовляти, спотикається ходунками», — ділиться Микола.

Дрони у Шабельківці чують щодня, особливо ввечері. «Оце як сидиш, і дрони починають літати. І ти не знаєш, чи свій, чи чужий. Ми вже звикли. Ну страшно, а що зробиш? Глянеш — летить, ну летить», — каже Світлана.

Попри небезпеку, родина не евакуюється. Вони доглядають батьків Світлани: матері Валентині 87 років, і вона вже майже не ходить. «А де я поїду? Я вже отут сиділа на цьому місці і сидітиму. Куди я дінусь? А що ж робити? Що я йому, дулю показати можу тільки — і все. Я вже відбоялася. Я ще боялася, отакасінька була, ще німці були. А тепер уже нічого не страшно», — зізнається Валентина.

Світлана пояснює, чому поки що лишаються: «Їхати куди? На два місяці? А потім тебе кишнуть — іди. Куди з ними піду? І чи доїдуть вони? І скільки це коштуватиме? З моєї пенсії та пенсії чоловіка ми за квартиру на місяць заплатимо, а комунальні вже не витягнемо».

До холодів подружжя сподівається полагодити будинок. Дрова в родини ще є — їх придбали за гроші з торішньої державної програми «Зимова підтримка». У Шабельківці, за словами старости округу Анастасії Кучеренко, залишаються 3200 жителів, тоді як до повномасштабного вторгнення тут мешкало 3500 людей.

Ця історія — нагадування про те, що для багатьох українців евакуація неможлива через турботу про рідних і брак коштів. Проте навіть у таких умовах можна облаштувати побут, зберігати врожай і вірити у відновлення власної домівки.