Родинна справа після війни: як ветеран із Вінниччини розвиває студію вишивки

В'ячеслав та Інна Горегляди з Липовця на Вінниччині вже близько двадцяти років розвивають родинне ательє. Спершу це було звичайне шиття та ремонт одягу, а після повернення чоловіка з війни вони зосередилися на машинній вишивці. Сьогодні їхня студія «Черешня» виконує індивідуальні замовлення — від вишиванок до портретів.

Як усе починалося? Інна зізнається, що мріяла шити з юності. У 2006 році подружжя стартувало зі старої швейної машинки, адже якісне обладнання тоді було важко знайти. Проте клієнти не змушували себе чекати, і це давало сили розвиватися.

Коли у 2022 році В'ячеслава мобілізували, Інна залишилася сама вести справу. Вона каже: найважчим був не бізнес, а постійне хвилювання за чоловіка. Довелося навчитися багато чого, навіть сісти за кермо, щоб самостійно їздити по матеріали.

В'ячеслав служив гранатометником у 59-й окремій мотопіхотній бригаді, виконував бойові завдання на Донеччині — поблизу Пісків та Авдіївки. У січні 2024 року через контузії та травму хребта він звільнився за станом здоров'я. Повернувшись додому, чоловік вирішив повністю присвятити себе машинній вишивці, яку вони з дружиною почали освоювати ще до повномасштабної війни.

Щоб розвивати справу, ветеран скористався грантовою програмою для військовослужбовців. Подружжя отримало 100 тисяч гривень гранту і ще 100 тисяч вклало власних. За ці кошти придбали промислову вишивальну машину та тканини.

Сьогодні обов'язки розподілені чітко: В'ячеслав створює програми для вишивки та контролює процес, а Інна займається зняттям мірок, кроєм і пошиттям. Хоча машина працює за комп'ютерною програмою, без людини не обійтися — голка може затупитися, нитка заплутатися, тканину треба постійно поправляти. На один виріб, наприклад вишиванку, йде щонайменше п'ять днів, а лише один рукав потребує майже повного дня роботи.

У студії виконують найрізноманітніші замовлення. На тканину переносять традиційні орнаменти, авторські малюнки, фотографії та навіть дитячі малюнки. Одного разу для родини побратима В'ячеслава вишили портрет за фото. А ще подружжя зберегло у вишивці малюнок своєї доньки.

Назва студії з'явилася невипадково: ще зі шкільних років В'ячеслава друзі називали Черешнею, цей позивний закріпився і під час служби. Тож сімейний бренд отримав таку смачну назву.

Плани подружжя амбітні: розширювати асортимент, збільшувати кількість індивідуальних замовлень і розвивати власну справу.