«Гралися в ТЦК»: у столичній спортшколі цькували сина військового — що робити батькам

Історія ця не про одну родину. Інцидент стався у травні під час виїзних зборів хокейної команди «Київські бульдоги» до Болгарії. За словами матері хлопчика, прокурорки Наталі Севрюк, старші й фізично сильніші підлітки з команди — серед них і син тренера — душили її сина подушкою, граючись у «ТЦК», і принижували його, називаючи «ухилянтом». Батько Тимофія, Павло Севрюк, командує одним із підрозділів і має звання Героя України. Родина переїхала з окупованого півдня, і, за словами матері, хлопчик тяжко переживає розлуку з татом, який служить на фронті.

Про те, що сталося, Наталя дізналася випадково — від інших батьків, коли забирала сина з автовокзалу після повернення з табору. Сам Тимофій мовчав. За її свідченнями, образи тривали й раніше: хлопця били, викидали його одяг у басейн, висміювали. Після повернення з Болгарії у дитини з'явилися панічні атаки, нервові тіки та неконтрольовані вигуки. Нині хлопчик відвідує психолога й невролога та приймає антитривожні препарати.

Висновок магістра психології Вікторії Богуславської з Національної академії внутрішніх справ фіксує в дитини ознаки серйозної психологічної травми. За результатами дослідження, епізод із подушкою був не єдиним: хлопчик розповідав про удари кулаками, навмисні удари під час тренувань і про те, що його зачиняли на балконі, попри страх висоти.

Наталя Севрюк звернулася до поліції та прокуратури — там триває перевірка, Тимофія вже опитали психологи правоохоронних органів. Водночас у школі «Ринг» на вимогу матері зібрали комісію, яка вирішила, що фактів булінгу та душіння подушкою не було, бо нібито немає свідків. Директорка школи Олеся Ключка на запит щодо коментаря не відповіла. Тренер Павло Легачов, чий син, за твердженнями Наталі Севрюк, був серед кривдників, спершу погодився на зустріч, але згодом її скасував, пославшись на таємницю слідства.

Що робити батькам, які опинилися в схожій ситуації

Не чекайте, поки дитина заговорить сама. Часто діти приховують образи через сором, страх помсти або відчуття провини. Питайте обережно, без тиску, і уважно слухайте.

Фіксуйте все. Запишіть дати, місця, імена учасників, збережіть повідомлення, фото синців, направлення до лікаря. Це стане основою для звернень.

Звертайтеся офіційно. Заява до поліції та прокуратури — не скарга «на емоціях», а документ, який запускає перевірку. Ви маєте право вимагати розгляду.

Подбайте про психіку дитини. Психолог і невролог — не «слабкість», а необхідна допомога. Тривожні прояви після цькування потребують фахівця.

Не залишайтеся сам на сам із адміністрацією. Внутрішня комісія закладу не завжди об'єктивна. Якщо рішення вас не влаштовує — його можна оскаржити.

Коротко: цькування в дитячому спорті — це не «хлопчачі жарти». Якщо ви помітили тривожні зміни в дитині, не відмахуйтеся. Зберігайте спокій, збирайте докази, звертайтеся до правоохоронців і до фахівців із психічного здоров'я. Ваша послідовність — найкращий захист для дитини.