«Режим енергозбереження»: як психіка реагує на затяжну війну

Чи помічали ви, що стало важче зосередитися, а пам'ять ніби «просідає»? Соціальний і військовий психолог Олег Покальчук у розмові з Укрінформом пояснює: це не вада, а природна реакція організму на тривалий стрес.

«Нормально, що ми пригальмовуємо, що у нас «просідає» пам'ять. А що нам пам'ятати? Щось погане? Навіщо? Мозок каже: «Воно тобі треба? Відключись!». Це схоже на режим енергозбереження у смартфоні — відключаються якісь опції», — каже фахівець.

За його словами, пролонгований стрес, у якому українці живуть уже багато років, певною мірою став новою нормою. Найтяжче його переживають ті, хто пам'ятає, «як їм було добре до того, як», і постійно порівнює теперішнє життя з минулим. Саме це порівняння значною мірою й породжує негативні переживання: людина у фазі війни продовжує чекати, що ситуація циклічно зміниться, а цього не відбувається.

Що ж робити? Психолог наголошує: емоції неможливо просто «подолати». «Ми в принципі нічого не можемо зробити зі своїми емоціями, але можемо змінити свою оцінку і ставлення до них», — пояснює він.

Ось кілька практичних орієнтирів, які варто взяти до уваги.

Не картайте себе за «приторможеність». Це природна фізіологічна реакція на тривалий стрес. Якщо намагатися жити в тому самому режимі, що й раніше, «батарейки» сідають швидше. «А коли людина каже: «Ні, мені треба!» і продовжує жити в тому самому режимі, що й раніше, відбувається те саме, що й із комп'ютером: ваші «батарейки» сідають швидше, і ваш «екран» гасне доти, поки ви не підживите свій організм», — зазначає Покальчук.

Підживити організм можна найпростішим. За словами психолога, для відновлення не обов'язкові їжа чи спеціальні стимули — найважливішими він називає сон і спілкування з живими людьми.

Ще одна порада — рутинність: власний розпорядок дня й орієнтація на «тут і зараз», а не постійне порівняння свого стану із вчорашнім чи позавчорашнім. «Стабілізаційний заряд — це коли ви не втрачаєте, коли перестаєте відчувати, що у вас «пробоїна» в борту, і ви тонете», — пояснює він.

І головне: завдання сьогодні не в тому, щоб функціонувати так само, як 20 років тому, а в тому, щоб продовжувати рухатися вперед. «Коли ви зрозумієте, що краще пливти, ніж красиво, як у кіно, тонути, тут організм і скаже: «От і правильно. Давай будемо пливти»», — підсумовує фахівець.

Тож якщо ви відчуваєте, що сил менше, ніж колись, — це не слабкість. Дозвольте собі «режим енергозбереження», подбайте про сон і живі розмови, тримайтеся власного розпорядку дня й дивіться на крок уперед, а не назад.