Повернення ветерана: історія Євгена Просяніка з Кропивницького
Як ветерану знову відчути себе серед цивільних? Історія Євгена Просяніка з Кропивницького показує: реінтеграція — це не один захід, а тривалий шлях, на якому важливі підтримка близьких, психологічна допомога та поступове повернення до улюбленої справи.
Після звільнення зі служби Євген Просянік зіткнувся з тим, що звичне життя вже не повернеться автоматично. Чоловік зізнається: досі не відчуває себе серед цивільних своїм, хоча з часом стало легше. Перші місяці він взагалі не працював, адже було складно концентруватися навіть на звичних завданнях.
Ключовим кроком стало усвідомлення: «як раніше вже не буде». Це не означає відмовитися від планів чи захоплень, а радше дозволити собі рухатися поступово, враховуючи власний стан. Євген звернувся по допомогу до місцевого центру підтримки, де спочатку працював із психологинею, а згодом — із психотерапевтом. Нині він продовжує регулярні консультації та стежить і за фізичним здоров'ям.
Поруч увесь час була дружина Ольга. Євген переконаний: підтримки потребує не лише ветеран, а й його близькі, адже за час служби змінюються всі. «Реабілітація потрібна не тільки ветерану, а й його близьким. Найперше, що можна зробити для ветерана, — допомогти йому віднайти та покращити стосунки з близькими», — ділиться він.
Поступово Євген повернувся до професійної діяльності. Нині він дистанційно співпрацює з київською компанією оборонного сектору, яка розробляє камуфляжні системи для військової техніки. Це дозволило поєднати навички 3D-дизайнера з досвідом, отриманим під час служби. А ще він повернувся до роботи з дітьми — проводить заняття з авіамоделювання в аеромайстерці «Небокрил» в освітньому центрі «Змістовно».
«Я люблю дітей, і в мене ніколи не було проблем у роботі з ними. Для мене це більше відпочинок, ніж робота», — розповідає ветеран. Серед його учнів — діти військовослужбовців, полеглих захисників і переселенці. Євген вважає, що власний досвід допомагає йому краще розуміти, що переживають ці діти.
Окремо ветеран наголошує на стереотипах. ПТСР не в усіх однаковий, а образ «небезпечного ветерана» часто формують медіа. Досвід війни не визначає людину повністю, і труднощі після служби не означають, що ветеран не може працювати чи навчати.
Головний принцип реінтеграції, на думку Євгена, — не вирішувати за ветеранів, що їм допоможе. Він згадує випадок на змаганнях зі стрільби з лука, де маломобільних учасників залишили під сонцем. «Усі постійно дякують. Але коли, окрім цієї вдячності, більше нічого немає або створюється імітація діяльності та піар на ветеранах, то така подяка не потрібна», — переконаний він.
Історія Євгена показує: коли підтримка справді дієва, виграє вся громада. Компанія отримує фахівця, освітній центр — викладача, а діти — наставника, який допомагає їм створювати моделі літачків і вірить у їхні сили.
