Орден «За мужність» передали родині загиблого бійця з Вінниччини

9 вересня 2026, 16:23 ·317 слівредакція

У селі Ободівка на Вінниччині родина загиблого захисника Василя Рейваха отримала державну нагороду. Що варто знати про цю подію та значення відзнаки — розповідаємо далі.

Втрата близької людини — це завжди біль, який не вгамувати жодними словами. Але коли держава визнає подвиг загиблого, це стає важливою підтримкою для родини. Саме таку подію пережила сім'я Василя Рейваха з Ободівки.

У середу, 9 вересня, донька загиблого Руслана та його мати Віра Федорівна отримали орден «За мужність» ІІІ ступеня, який чоловікові присвоїли посмертно. Нагороду вручили представники місцевої та районної влади.

Василь Рейвах народився 14 січня 1987 року в Ободівці. Його мобілізували до війська у січні 2025 року. Він служив стрільцем-номером обслуги у 80 окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді та мав звання солдата.

Понад сім місяців чоловіка вважали безвісти зниклим. Лише у січні 2026 року підтвердилося, що захисник загинув 19 червня 2025 року поблизу Садків на Сумщині. У квітні 2026 року указом Президента України Василя Рейваха посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня — за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі за територіальну цілісність України.

Як зазначили в громаді, вручення державних нагород посмертно — це важкий, але потрібний момент. Жодна відзнака не поверне втрачене, проте вона є визнанням внеску захисників, шаною за сміливість і вдячністю за те, що вони стали на захист країни, усвідомлюючи можливі наслідки.

Якщо ви хочете глибше зрозуміти значення ордена «За мужність», варто знати: цю відзнаку вручають за особисту мужність і героїзм, виявлені за надзвичайних обставин задля захисту людини, її прав, свобод та суспільних інтересів. Нагороду засновано у серпні 1996 року, вона є відзнакою Президента України. Нею відзначають військовослужбовців, правоохоронців та інших громадян. Нагородження відбувається поступово: спершу ІІІ ступінь, далі — ІІ, а вищою є І ступінь. Орден можуть присвоїти посмертно — тоді нагородні знаки та орденська книжка передаються родині.

Історія Василя Рейваха — ще одне нагадування про те, як важливо пам'ятати кожного, хто віддав життя за Україну. Якщо у вашій родині є загиблий захисник, зверніться до місцевої влади або військкомату, щоб дізнатися про можливість отримання державних нагород посмертно — це важливий крок для вшанування пам'яті.