У Луцьку родини захисників зустрілися з представниками Офісу Президента: що просили

Що сталося у Луцьку?

На Театральному майдані представники делегації вшанували пам'ять захисників України, а потім вислухали звернення родин. За даними інспекторки сектору комунікації Нацполіції області Марини Балдич, на зустріч прийшло орієнтовно 50 людей. Частину питань вдалося вирішити на місці, решту передадуть на розгляд в Офіс президента.

Які питання порушували родини?

Лучанка Світлана Теплякова розповіла, що її чоловік Сергій перебуває у неволі вже 1585 днів — боєць вийшов з «Азовсталі» 20 травня 2022 року. За її словами, чоловік має статус «зниклий безвісти за особливих обставин», який підтвердив Міжнародний Комітет Червоного Хреста. «Я особисто хочу задати питання, хто в нас у Волинській області відповідає, уповноважений у справі по зниклих безвісти за особливих обставин?» — запитала жінка.

Голова Волинського осередку «Об'єднання матерів і дружин захисників України» Катерина Свищ, мати загиблого в 2015 році на Дебальцівському напрямку офіцера-розвідника Сергія Свища, порушила кілька тем: збільшення одноразової допомоги родинам бійців, які загинули в зоні АТО з 2014 року до початку повномасштабної війни, збільшення пенсій, а також складнощі з написанням заяв до Міжнародного реєстру збитків. «Ми мусимо постійно відсуджувати, пересуджувати, брати грошові атестати в цьому військкоматі і щоб збільшувалася пенсія. І ще одне — Міжнародний реєстр збитків», — каже вона.

Світлана Сидорук, вдова сержанта Збройних сил України Івана Петровича Сидорука, розповіла про іншу проблему. За чинним законодавством її чоловікові неможливо присвоїти статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Він захищав Україну у 2014 році в складі 12-го батальйону міста Київ, а у 2022-му з першого дня був у 14-й бригаді, пройшов полон. Після полону його демобілізували за станом здоров'я, і він загинув. «В законодавстві України є дуже багато прогалин, оскільки війна, ну, якби, різні реалії і є бойові втрати, є небойові втрати. Мій чоловік загинув, йдучи до своїх, як волонтер. І він був інвалідом війни. По законодавству дружини інвалідів війни Другої світової війни, вони статус отримують автоматично. А я не маю статусу сьогодні», — каже Світлана Сидорук.

Що це означає для родин?

Такі зустрічі — нагода озвучити проблеми напряму тим, хто ухвалює рішення. Частину відповідей родини отримали одразу, інші питання ще опрацьовуватимуть в Офісі президента. Якщо ви або ваші близькі стикаєтеся з подібними труднощами — зі статусами, виплатами чи пенсіями, — не залишайтеся з цим наодинці: звертайтеся до місцевих осередків об'єднань родин захисників, вони допомагають сформулювати запит і довести його до відома тих, хто може допомогти.