Дитина погрожує втекти з дому: що робити батькам

Війна змінює поведінку всіх, але найбільше стрес впливає на дітей. Психологиня Наталя Біла, начальниця відділу соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб, радить батькам бути особливо уважними до змін у поведінці дитини та вчасно на них реагувати.

Вікові прояви стресу можуть бути різними. У малечі до 3 років — це порушення сну, безпричинний плач, надмірна прив'язаність до мами. Діти 4-6 років часто починають боятися темряви, гучних звуків, сирен; можуть замикатися в собі, ховатися у ґаджетах або програвати військові сюжети в іграх. У 7-10 років діти вже усвідомлюють смерть, тому їх можуть переслідувати страхи за близьких, небажання йти до школи, гіперпильність до звуків — вони починають розрізняти, що саме летить: сирена, "шахед" чи ППО. Через низьку концентрацію можуть виникати проблеми з навчанням.

Найбільш вразливими фахівчиня вважає підлітків 11-17 років. На їхній вік припадає одразу кілька випробувань: вікова криза, вплив війни, можливі сімейні втрати — від зміни житла до загибелі близьких або їхнього полону. Це може призвести до раннього дорослішання, ризикованої поведінки, депресивних станів або агресії.

Чому діти тікають? Найчастіше — через брак уваги, протест проти тиску та обмежень, вплив друзів або жорстоке поводження. Якщо дитина заявляє, що йде з дому, — це сигнал, що ви втратили контакт. Ваше завдання — зберегти спокій, не звинувачувати, зупинити суперечку та показати, що дитина вам важлива. Відновлення довіри може бути тривалим, але важливо рухатися в цьому напрямку обом сторонам.

Помітили різку зміну поведінки? Поговоріть без претензій. Наприклад: «Я бачу, ти цього тижня не ходив у тренажерний зал. Щось сталося? Хочеш про це поговорити?». Вислухайте, запитайте, що дитина відчуває і як планує вирішувати ситуацію. Спокійно сприймайте будь-які пропозиції, пропонуйте свої варіанти, але не наполягайте. Головне — дати дитині відчуття безпеки та безумовної любові. Тоді жодні кризи її не зламають.