Пам'ять у медалях: як Дніпро вшановує загиблих героїв

Втрата близької людини — це завжди біль, але коли вона гине, захищаючи країну, цей біль стає особливим. У Дніпрі відбулася церемонія вручення 22 пам'ятних медалей «Захисник Вітчизни» родинам воїнів, які віддали життя за Україну. Це не просто нагорода — це символ того, що їхній подвиг не забутий.

Під час заходу згадували кожного полеглого: розповідали про їхні життя, службу, бойовий шлях і те, якими вони були людьми. Серед присутніх була Ангеліна, молодша сестра загиблого Дениса. Його мобілізували у 2024 році. Чоловік пройшов підготовку та став оператором безпілотників, хоча до цього мав зовсім іншу професію.

«Він навчався пів року, а потім його відправили на дрони, хоча спеціальність у нього була зовсім інша. Йому це подобалося. Він казав: "Мені подобається літати". Для мене він був і залишається моїми очима», — ділиться Ангеліна.

Денис служив сім місяців і один день. 7 липня 2025 року він загинув на Сумщині під час бойового завдання. Разом із побратимами він вирушив на позицію, а за дві години після того, як бійці зайшли до бліндажа, їх атакували ворожі дрони. Із трьох військових двоє загинули, а один вижив.

Сестра згадує, що після загибелі Дениса намагається підтримувати їхню маму. Для неї пам'ять про брата стала головною рушійною силою.

«Немає жодного дня, щоб я хоч щось про нього не сказала. Усе, що я зараз роблю, я роблю в пам'ять про нього. Я стараюся допомагати мамі, стараюся взяти на себе її біль. Сьогодні я не могла не бути тут. Нагорода для нього — це дуже велика честь для мене. У мене ще немає дітей, але коли вони будуть, я розповідатиму їм, що їхній дядько — Герой. Це дуже важливо для мене і для мого майбутнього життя», — розповідає вона.

Різниця у віці між братом і сестрою — 11 років. Денис завжди був для Ангеліни опорою, а тепер вона прагне стати підтримкою для матері. Заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко наголосив: відзначення родин — це найменше, що може зробити суспільство, щоб вшанувати пам'ять героїв.

«Відзнаки родичам загиблих — це найменше, що може і має зробити Дніпро та наше суспільство, щоб вшанувати пам'ять героїв України, захисників і захисниць, які боронили наше місто та нашу країну. Завдяки їхньому подвигу ми сьогодні маємо змогу жити та працювати у Дніпрі. Наш обов'язок — пам'ятати поіменно кожного. Міська влада Дніпра робить усе для того, щоб увічнити та вшанувати пам'ять кожного нашого героя», — зазначив він.

Історії полеглих захисників Дніпра зібрані на платформі «В!ЙНА», де вже опубліковано 867 життєписів воїнів, які загинули за Україну. Це ще один спосіб не дати пам'яті згаснути.

Якщо ви також втратили близьку людину на війні, не тримайте біль у собі. Говоріть про своїх героїв, діліться спогадами, шукайте підтримку в рідних та спільнотах. Пам'ять — це те, що лишається з нами і передається далі.