«Ми не будемо ховати чужу людину»: що робити, якщо не впізнали тіло загиблого

Уявіть: вам телефонують і повідомляють, що ваш близький загинув, а коли ви відкриваєте труну — бачите незнайомця. Саме так сталося з родиною 26-річного Сергія Литвиненка з Херсонщини. Його мобілізували в травні 2024 року, а вже 25 липня дружині повідомили про зникнення безвісти. Наступного дня родині наказали готуватися до поховання.

Коли рідні наполягли відкрити труну, вони побачили чоловіка, якого не впізнали: обличчя майже неушкоджене, зріст і розмір ноги не збігаються. Усі шестеро родичів сказали: «Ми не будемо ховати чужу людину». Дві ДНК-експертизи показали 99,99% спорідненості з батьками, але родина не вірить і вимагає незалежного дослідження. Вони також отримали непідтверджену інформацію, що Сергій може бути в полоні в Росії, тож бояться: якщо поховати це тіло, рідного перестануть шукати.

Що робити в такій ситуації? Ось кілька порад.

1. Не погоджуйтеся на поховання, якщо не впізнаєте тіло. Ваш підпис може стати офіційним визнанням загибелі.

2. Вимагайте повторної експертизи в незалежній лабораторії. Маєте право на додаткове дослідження, навіть якщо державні органи відмовляють. Якщо є можливість — залучайте адвоката.

3. Фіксуйте всі розмови з посадовцями. Якщо вам кажуть «чекатимете довше» після скарги — це привід для офіційного звернення.

4. Звертайтеся до Міністерства оборони та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Вимагайте зміни статусу з «загиблий» на «зниклий безвісти», щоб розслідування тривало.

5. Шукайте побратимів і свідків. Вони можуть підтвердити, що сталося насправді. У цій історії військовий, який був на позиції з Сергієм, сказав: «Його треба чекати, а не ховати».

Родина Литвиненка не хоче, щоб їхній рідний опинився серед тих, кого поховали, а потім повернулися з полону. Тому вони продовжують боротися: «Чуже тіло ми не визнаємо й ховати його не будемо».

Якщо ви опинилися в подібній ситуації, не мовчіть. Ваша наполегливість може врятувати життя або допомогти іншій родині знайти свого загиблого. Головне — не втрачати надію та діяти за законом.