У Дніпрі після інсульту чи поранення відновлюють командою фахівців
Що насправді повертає людину до самостійного життя після інсульту, травми чи поранення? У Дніпрі над цим щодня працює не один лікар, а ціла мультидисциплінарна команда.
Сьогодні реабілітаційні послуги в місті можна отримати у восьми міських закладах — це п'ять міських лікарень і три центри первинної медико-санітарної допомоги. Загалом там працюють 446 фахівців: лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, медсестри, психологи, терапевти мови та мовлення.
Окремо в місті збільшили потужність відділення фізичної та реабілітаційної медицини — додали 20 ліжок для військовослужбовців. Нині заклад має 50 стаціонарних реабілітаційних ліжок і сучасне обладнання. А ще він першим і поки що єдиним в Україні пройшов акредитацію та отримав сертифікат «Допротезна реабілітація пацієнтів з травматичними ампутаціями», затверджений Європейським союзом медичних спеціалістів.
Що саме роблять фахівці
Ерготерапевтка Влада працює у відділенні понад чотири роки. Каже, що її головне завдання — навчити пацієнта елементарних, на перший погляд, дій.
«Я вчу пацієнтів чистити зуби, одягатися, виконувати все, що пов'язано з навичками самообслуговування, — розповідає фахівчиня. — Щоб після повернення додому, на роботу чи до свого хобі людина могла себе обслуговувати — самостійно або з допомогою. Якщо певну функцію неможливо відновити, ми адаптуємо або компенсуємо її».
Вона працює з пацієнтами після інсультів, травм і ампутацій, а також з ураженнями спинного мозку. Окремий і дедалі більший напрям — реабілітація військовослужбовців. «Дуже мотивує, коли людина наприкінці реабілітаційного циклу багато чого навчилася і прагне продовжувати заняття, пробувати щось нове», — каже Влада.
Клінічна психологиня Вікторія теж працює переважно з військовослужбовцями. «Коли я тільки починала працювати з військовослужбовцями, мені було 19 років, — розповідає вона. — Спочатку дуже важко, тому мені були потрібні супервізія та психотерапія, щоб зростати й бути достатньо стійкою поруч із ними. Військовослужбовці дуже чесні у своїх словах. Але важливо, що вони почуваються з нами в безпеці й можуть поділитися тим, що переживають». Головною мотивацією психологиня називає можливість бути опорою для тих, хто цього потребує: «Просто бути поруч, коли їм погано, коли вони шукають довіри чи підтримки — це для мене найбільша мотивація».
Фізична терапевтка Яна відновлює саму здатність рухатися. «Через наше відділення проходить дуже багато різних історій, — каже вона. — Це пацієнти з ампутаціями, мінно-вибуховими травмами, інсультами, спинномозковими травмами. Ми працюємо з усіма нозологіями». Найбільше їй запам'ятався пацієнт, якого вели після аварії: він кілька днів перебував у комі, а потім ще в реанімації до роботи долучилися всі фахівці — психологи, терапевт мови і мовлення, фізичний терапевт та ерготерапевт. «Це був довгий шлях, але зараз він веде повноцінне життя і виховує двох дітей. Я вважаю це чудовим результатом», — додає Яна.
Головне — разом
Фахівці наголошують: результат у реабілітації рідко буває заслугою одного спеціаліста. Ерготерапевти, психологи, фізичні терапевти та терапевти мови і мовлення працюють над кожним випадком спільно — і саме ця командна робота повертає пацієнтів до повноцінного життя. А ще — сила самих людей, яких лікують: навіть найменший щоденний крок уперед, попри біль і втому, стає для фахівців головним джерелом натхнення продовжувати свою справу.
