Як вивезти з Донбасу не лише родину, а й речі: безкоштовна програма

Коли ворог щодня обстрілює міста, а вибухи чутно дедалі ближче, кожна родина на Донеччині постає перед вибором: рятувати життя чи лишитися вдома, боячись втратити майно. Волонтери помітили: багато сімей із дітьми зволікають саме тому, що не уявляють, як вивезти речі, які наживалися роками. Щоб розв’язати цю проблему, гуманітарна місія «Проліска» запустила пілотний проєкт «Евакуація родин з речами».

Як це працює? Спочатку родина телефонує на гарячу лінію 0800888888, повідомляє склад сім’ї, адресу та бажаний пункт призначення. Волонтери розробляють маршрут і надсилають два автомобілі: мікроавтобус для людей і вантажівку для великогабаритного майна. Завдяки цьому можна забрати з собою пральну машину, холодильник, меблі — усе, що допоможе облаштуватися на новому місці. По дорозі родини заїжджають у транзитні центри в Павлограді, Харкові, Лозовій чи Волоському, де їх реєструють на грошову виплату, надають гуманітарну допомогу та консультують.

Результати вражають: якщо в червні вдалося вивезти 20 родин, то в липні — вже майже 200, серед яких 370 дітей. Волонтери перевезли понад 2000 кубометрів побутових речей на суму понад 75 мільйонів гривень. Один із рятувальників, Євген Ткачов, який займається евакуацією ще з 2014 року, розповідає: понад 90% тих, кого вивозять, — це родини з дітьми з прифронтових зон, зокрема з місць примусової евакуації. Людей транспортують туди, де вони вже знайшли житло, зазвичай це Одеська, Полтавська, Чернігівська, Черкаська області або глибші райони Дніпропетровщини.

Історії тих, хто наважився, — болючі, але сповнені надії. У Краматорську чотири покоління однієї родини — бабуся, мама, донька з маленьким сином та улюблений кіт Кеша — прощаються з домівкою. «Так боляче все покидати, — зізнається Наталя, роздивляючись город, де все вродило: огірки, помідори, полуниця, вишня. — Чоловік став настоювати, що пора, дочка — теж. Спасибі хлопцям з „Проліски“, дали машину, все завантажили». А згорблена бабуся кланяється рідним вікнам: «Прощавай, дорогий наш будиночок».

Мешканка Слов’янська Ганна, яка працювала на залізниці, вирішила їхати з дев’ятирічним сином до Дніпра. «Тут дуже страшно — прильоти, дрони, РСЗВ, до цього не звикнеш. Дитина постійно вдома, бо страшно вивести навіть погуляти», — розповідає вона. Самостійно вивезти речі родина не могла б: приватні перевізники беруть від 15 тисяч гривень за майно та ще й за кожну людину. Тож допомога волонтерів стала єдиним порятунком.

Волонтери наголошують: навіть гуманітарні емблеми не захищають від атак, тож вони моніторять ситуацію, тримають зв’язок із місцевими активістами, а інколи їх супроводжують поліцейські. Якщо ви або ваші близькі досі вагаєтеся, пам’ятайте: найцінніше — це життя, а речі можна забрати з собою. Гаряча лінія працює, тож не зволікайте.