Чому Білорусь обирає дружбу з диктатурами і що це означає

Уявіть: країна, яка ще нещодавно була частиною європейського простору, тепер відверто демонструє симпатію до режимів, що перебувають під міжнародними санкціями. Саме це відбувається з Білоруссю, і дані української зовнішньої розвідки підтверджують: Мінськ поглиблює зв'язки з авторитарними урядами.

Згідно з інформацією Служби зовнішньої розвідки України, публічна дипломатія Олександра Лукашенка охоплює не лише Росію, а й Ірак, Лівію, Сирію, Венесуелу, КНДР, М'янму, Іран та Афганістан після приходу талібів до влади. Примітно, що багато з цих "друзів" уже втратили владу або загинули — згадайте Саддама Хусейна, Муаммара Каддафі чи родину Асадів.

Тепер Мінськ зближується з Північною Кореєю, Талібаном і військовою хунтою М'янми. Це режими, які самі перебувають під санкціями або звинувачуються у злочинах проти власного населення. Натомість традиційні партнери — від ЄС до США — для Білорусі залишаються недосяжними.

Останній місяць показав, наскільки помітною стала ця ізоляція. Міністр закордонних справ Риженков заявив про підготовку безвізового режиму з Північною Кореєю, назвавши її "колоритною та цікавою". Білорусь також приймала делегацію афганського Талібану, а Лукашенко публічно вихваляв лідера м'янманської хунти Мін Аун Хлайна.

Цікаво, що економічна прірва між "друзями" величезна. У Північній Кореї ВВП на душу населення не перевищує 1200 доларів, тоді як у Білорусі цей показник сягає майже 10 тисяч доларів.

Показово, що офіційний Мінськ не надто афішував візит талібів: частина представників делегації досі фігурує у списках терористичних організацій білоруського КДБ. Тож, спостерігаючи за цими подіями, варто розуміти: така дружба — це не випадковість, а свідомий вибір, який матиме наслідки для всієї регіональної безпеки.